Я — українець. Хочу право мати
завжди усе, що думаю, казати,
на незалежну та міцну державу,
на все, що гарантовано по праву.
Леся Вознюк

Конституція України — це основний закон держави, що визначає її суспільний і державний устрій, правову систему, проголошує й закріплює права і свободи людини і громадянина, окреслює компетенції і повноваження законодавчої, виконавчої та судової влади.
     Кожен рік 28 червня Україна святкує День Конституції України, прийнятої у 1996 році.
     Конституція закріплює рівність громадян перед законом, відкидає можливість привілеїв або обмежень за расовими, політичними, релігійними та іншими переконаннями, статтю або соціальним походженням, забороняє втручання в особисте життя людини, регламентує багато іншого.

Після встановлення радян­ської влади й аж до розпаду СРСР в Українській PCP діяли чотири конституції, які були прийняті, відповідно, в 1919, 1929, 1937 та 1978 pp. Усі вони схожі за змістом: у кожній бага­то положень, що мали не юри­дичний, а ідеологічний характер. Крім того, дві останні фактично майже дослівно повторювали текст загальносоюзних конституцій і закріплювали особливе, провідне місце в державі й су­спільстві комуністичної партії як «провідної й спрямовуючої сили».

В Основних Законах 1937 та 1978 pp. було задекларовано низку справді демократичних положень, які стосувалися передусім правового статусу громадян, виборів до вищих і місцевих органів державної влади. Але в повсякденному житті вони не знаходили свого належного втілення.

Після розвалу СРСР і набут­тя Україною незалежності стала нагальною необхідність розроб­ки та прийняття Конституції. Першими актами, що мали кон­ституційне значення, були Де­кларація про державний сувере­нітет України від 16 липня 1990 р. й Акт проголошення незалеж­ності України від 24 серпня 1991 р. Певний час роль консти­туції фактично відігравав Кон­ституційний Договір між Верхов­ною Радою України та Прези­дентом України. Починаючи з 1991 р. було підготовлено цілу низку проектів нового Ос­новного Закону. Декотрі з них досить активно обговорювалися, та з ряду причин, а головним чином через гостроту політич­них процесів, лише 28 червня 1996 р. було прийнято Консти­туцію суверенної й незалежної України.

                               Історія української Конституції / упоряд. А.Слюсаренко, М.Томенко. – К.: Право,1997. – 464 с.

                         Конституція України : офіційний текст : коментар законодавства України про права та свободу людини                       / авт. – уклад. М.І.Ховронюк. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: АСК, 2003. – 384 с.              

                                       Конституційне право України : підручник / за ред. В.П. Колісника, Ю.Г.Барабаша. – Х.: Право, 2010.                                        – 416 с.

                                 Основи конституційного права України : підручник / за ред. В.В.Копейчикова. – К.:  Юрінком, 1997. –                                       208 с.

                                     Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р.: із змінами,                                                       внесеними Законом   України від 8 грудня 2004 р. № 2222 – ІV : станом на 1 січня 2006 р. – К.,                                                 2006. – 123 с. 

                                                                                        Погорілко В.Ф.

                                                                                           Конституційне право України : підручник / В.Ф.Погорілко, В.Л.                                                                                                      Федоренко; за  заг. Ред. В.Ф. Погорілко . – К.: Наукова думка, 2006. –                                                                                           344 с.