Печалі всі і радощі, тривоги і надіїПерлинами безцінними живуть на сторінках.Порадить книга і навчить, здивує і зігріє,Тримай, немов безцінний дар, її в своїх руках.
Вони стали невід’ємною частиною нашого життя. Вони можуть скільки завгодно змінювати свою форму, але завжди залишатимуться джерелом знань. Книга як найцінніший людський витвір, пройшовши всі процеси розвитку цивілізації, і на сучасному етапі залишається незамінною. Читачі, книга, читання – проблемне питання, яке вирішували бібліотеки у 30-х, 50-х, 90-х роках ХХ століття, і яке залишилось у ХХІ столітті – змінилися лише уподобання, літературні смаки, улюблені книги та їх твори. Наприкінці XX століття, вчені прогнозували зникнення книжкової культури взагалі. Мовляв, навіщо книги з паперу, якщо тепер існує можливість всю Національну бібліотеку записати на один кристал! Так, можливості інформаційних технологій сьогодні сягнули так далеко, як не заглядали навіть наукові фантасти. Але книги залишаються і ще довго залишатимуться великим надбанням культури. Як пахне друкарською фарбою новенька книжка! Які гарні в ній кольорові ілюстрації! Можна погортати її сторінки туди-сюди, торкнутися до майстерно зроблених гравюр, передивитися коментарі.
Найбільше книг - у бібліотеці. Бібліотека - це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали "дім життя", "притулок мудрості", "аптека для душі". Наша місцева поетеса Валентина Петренко так сказала поетичними рядками про книгу та про бібліотеку:
Печалі всі і радощі, тривоги і надії
Перлинами безцінними живуть на сторінках.
Порадить книга і навчить, здивує і зігріє,
Тримай, немов безцінний дар, її в своїх руках.
В бібліотечних залах не раз усі бували,
Та ще раз без вагання сюди ви увійдіть.
Подасть вам знову книгу
Бібліотекар тихо, і стане вам тепліше
В душі в цю дивну мить.
Найкращим другом книгу ми завжди всі вважали,
Та друзями вважайте ви людей прекрасних тих,
Що обережно книги ті з полиць вам діставали
І не жаліли добрих слів, відвертих і простих.
Краса і мудрість, і любов врятують світ від лиха,
І стане істина тавром неправедним словам.
Нехай усім без винятку приносять радість книги
І щиро посміхається бібліотекар вам.
І все ж, навіщо ми читаємо? Що дає читання, окрім того, що псує очі і відволікає від торгівлі, купівлі, конкуренції, флірту, розмаїтих клопотів і т.д. і т.п.
Книга – одне з джерел знань. Це банально, але актуально, враховуючи стан справ з освітою хоча б у тих же українських селах. І відкриття цих джерел розпочинати треба, коли ми ще й говорити не вміємо – з малюнків, де корова "му-му”, а кицька – "мяу-мяу”, а тоді з казочок, в яких є і Котигорошко, і Снігова Королева, і Буратіно, і Незнайко, і "Сон коло вікон” з "Дрімотою коло плота”, а тоді опановувати українську та зарубіжну класику, напитувати у книголюбів сучасні мудрі літературні твори…Та коли вже сформовано потяг до читання, не можна перетворювати книгу на культ. Книга без "живого” життя нічого не варта. І це, до слова, одна з важливих думок "Алхіміка” Пауло Коельо. Як і життя без книги – обікрадене й куце. Не мати достатньо знань смертельно небезпечно, бо ніколи не знаєш, хто і як використає твоє неуцтво.
Книга ще й джерело задоволення, бо люди зазвичай читають таку літературу, яка відповідає їхньому внутрішньому стану. Тому чи можна "засуджувати” тих, хто "промиває свій мозок” від сміття щоденної суєти детективами, жіночими романами та усіляким легким чтивом? Є люди, яким таке періодичне "промивання” допомагає залишатися нормальними, не зациклюватися на усякій політичній маячні. Головне, баланс між "легкою” і "серйозною” літературою, щоб, "присівши” на книжковий примітив, не випрямити у голові усі звивини.
Книга може калічити й лікувати. З нею треба, як з пігулками, бути обережним. Існує література як депресивного характеру, так і така, що здатна вивести з похмурого настрою.Скажімо, достатньо почитати оповідання Гессе чи "Живу античність” Содомори, аби зняти стресовий стан, характерний для жителя великого міста. Врівноважує, знімає надмір емоцій, допомагає тверезо подивитися на речі література на історичну, філософську тематику, дослідження в галузі психології…
Ні, визначити, навіщо ми читаємо, важко – кожен це вирішує сам для себе.
Книга ще й джерело задоволення, бо люди зазвичай читають таку літературу, яка відповідає їхньому внутрішньому стану. Тому чи можна "засуджувати” тих, хто "промиває свій мозок” від сміття щоденної суєти детективами, жіночими романами та усіляким легким чтивом? Є люди, яким таке періодичне "промивання” допомагає залишатися нормальними, не зациклюватися на усякій політичній маячні. Головне, баланс між "легкою” і "серйозною” літературою, щоб, "присівши” на книжковий примітив, не випрямити у голові усі звивини.
Книга може калічити й лікувати. З нею треба, як з пігулками, бути обережним. Існує література як депресивного характеру, так і така, що здатна вивести з похмурого настрою.Скажімо, достатньо почитати оповідання Гессе чи "Живу античність” Содомори, аби зняти стресовий стан, характерний для жителя великого міста. Врівноважує, знімає надмір емоцій, допомагає тверезо подивитися на речі література на історичну, філософську тематику, дослідження в галузі психології…
Ні, визначити, навіщо ми читаємо, важко – кожен це вирішує сам для себе.
Читайте, приходьте до бібліотеки, і ми допоможемо вам у виборі та пошуку книги саме для вас!
