Шевченко художник

Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814–1861) належить особливе місце. Поборником правди і свободи називають його. Він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу.

Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл... Малював у хаті і надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей.

Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою "Погруддя жінки” або "Жіноча голівка”, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

Юний Шевченко прибув у лютому 1831 року до столиці Російської імперії Петербурга, подолавши разом з іншими кріпаками пана Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики і російської Півночі. З цього часу почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професіонального художника.

1832 року пан віддав Шевченка на навчання в майстерню одного з найкращих художників В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.

Нестача денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником змушували Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса зі своїм земляком художником І. Сошенком, який зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти йому. І.Сошенко давав поради і консультації художнику-початківцю, знайомив його з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою), спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова. Тарас переходить з класу в клас в числі найкращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас Шевченко мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин під назвою "Живописна Україна”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повернувшись в Петербург, він завершує навчання в Академії мистецтв, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою "Живописна Україна”.

Згодом Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. В 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів, які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.

Портретам належить велике місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.

Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 – у кріпосному рабстві, 10 – у тюрмах та на засланні. А решту – постійно перебував під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному домі.

Почаївська лавра з півдня

1846. Папір, акварель. 28,9 х 37,8. Праворуч підпис автора: Шевченко. Напрочуд вдало художник передає гру яскравих осінніх кольорів і світлотіньових контрастів: блакитно-сіре хмарне небо, прозоре повітря, жовтаво-зеленувате листя дерев, сліпучо-білі споруди Успенського собору. Все це характеризує Шевченка як великого колориста, зрілого майстра архітектурного пейзажу.

Будинок І. П. Котляревського в Полтаві

1845. Папір, акварель, олівець. 16,7x24,4.У липні 1845 року підчас перебування в Полтаві Тарас Шевченко відвідав будинок, де жив автор "Енеїди" і "Наталки Полтавки". Мистецький твір Тараса Шевченка добре слугував під час відтворення будинку і садиби письменника, що нині є Меморіально-музейним комплексом Івана Котляревського.

Вид на Кара-тау з долини. Апазир.

Праворуч унизу олівцем рукою Шевченка: "З" та рукою невідомого: Апазиръ. На звороті малюнка авторський напис: 6. З долини Апазиръ вид) на Кара-Тау.

Селянська родина

1843. Полотно, олія. 60 х 72,5. На картині під час реставрації 1928 року виявлено праворуч унизу залишки авторського підпису: Шевч. 

Художник написав картину під час першої подорожі на Україну. В цьому реалістичному, далекому від академічних канонів полотні Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини.

Катерина

 «...Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче..., а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина.»

	Святий Київ наш великий. Малюнки Тараса Шевченка та його сучасників : [альбом] / [упоряд.: М. Скиба та В. Підгора]. - К : Мистецтво, 2004. - 176 с. : іл. - Текст укр., англ. ; рез. рос., фр. В альбом репродуковано краєвиди 40-60-х років XIX ст. з видами Києва та його околиць. Найповніше представлено київський доробок Тараса Шевченка 1843-1846 рр., яким поет-художник виконав значну частину композицій.
	Тарас Шевченко. Живопис, графіка : альбом / [авт.-упоряд. Д. В. Степовик]. - К. : Мистецтво, 1984. - 18 с. : 134 іл. Із великого художнього доробку геніального українського поета та художника Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861) у альбом відібрано 134 картини, малюнки та гравюри, які відображають основні етапи творчості майстра.
	Яцюк В. Живопис – моя професія: Шевченкознавчі етюди. –К.: Рад. письменник, 1989. – 302 с. Книга присвячена малярській спадщині Т.Г.Шевченка. У ній досліджуються особливості творчої праці художника, розповідається про історію створення ним картин та малюнків, уточнюється час і місце їх виконання, по-новому прочитуються деякі сторінки творчої біографії митця.
	Антонович Д.В. Шевченко – маляр. – К.: Україна, 2004. – 272 с. В книзі детально аналізується малярська творчість Тараса Шевченка, стрижнем якої була велика, безмежна, сильніша за все любов художника до України.